пустунчик

1. Ласкаве зменшувальне від слова “пустун” — про малу дитину, яка любить пустувати, гратися, жартувати; малий бешкетник, веселун.

2. (як власна назва) Літературний персонаж, зокрема, один із головних героїв казки-п’єси Лесі Українки “Лісова пісня” (1911) — дух лісу, уособлення його живої, пустотливої та веселої сили; часто зображується як юнак або хлопчик.

Приклади вживання слова

пустунчик

Приклад 1:
Костянтин, забувши, що він уже не малесенький хлопчик-пустунчик, а дорослий студент, з пустотливим театрально вданим трагізмом здушив професора за горло, ніби хотів помститися за поругану декадентську поезію. А в Володимира тим часом перебігла думка: «Про які полинялі постелі з оргіастичними фантазіями казав він?
— Тютюнник Григорій, “Вир”