пустодзвін

[pustodzʋin] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Рослинний вид з родини дзвоникових (Campanula patula), поширений на луках та узліссях, що має розлогу волоть блідо-фіолетових дзвіноподібних квіток.

  2. Переносно: про людину, чиї слова, обіцянки або вчинки не мають реального змісту, ваги або наслідків; балакун, легковажна людина.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пустодзвін, р. пустодзвона, д. пустодзвонові, з. пустодзвона, о. пустодзвоном, м. пустодзвоні, к. пустодзвоне

Більше записів