пустельник

[pustɛlʲnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

Релігійний подвижник, який добровільно відмовляється від мирського життя та мешкає на самоті (часто в пустельній місцевості, лісі чи печері) для молитви, аскетичних практик і духовного самовдосконалення.
Переносно: людина, яка веде замкнутий, самітницький спосіб життя, уникає товариства інших людей і соціальних зв’язків; відлюдник, самітник.
Зоол. (заст.) Народна назва деяких комах, що мешкають поодинці (на відміну від громадських видів), зокрема окремих видів ос або диких бджіл.

Граматичні форми:

н. пустельник, р. пустельника, д. пустельникові, з. пустельника, о. пустельником, м. пустельникові, к. пустельнику