Словник Української Мови
Буква
1. М’яке, тонке, негусте волосся, що тільки починає рости на тілі людини (частіше на обличчі підлітка або на щоках чоловіка після гоління).
2. М’яке, коротке та рідке опушення на поверхні шкіри новонароджених тварин, на стеблах, листках або плодах рослин.
3. Переносно: легкий, майже непомітний іней або тонкий шар чогось м’якого та пухнастого (наприклад, снігу, пилу).
Приклад 1:
Ані пушок зложити, ані гли прімкнути вже-м не годна; де мені на старість за корову дбати? Корова дрожала, а Романиха її накрила своїм кожухом і чипіла над нею, розгорнена, на морозі.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Вiн тiльки розгляда її, неначе їсть її очима; забув увесь свiт; хоч би йому тут з пушок палити, хоч би хто його не кликав, нiчим би не вважив, тiльки що розгляда свою Марусеньку, держачи її на своїх руках. Далi схаменулась вона, здохнула тяжко i крiзь сльози сказала: — Василечку!
— Самчук Улас, “Марія”