Значення
-
У давньому українському праві — колишній холоп, який отримав волю («пущен на волю») від свого господаря, але певний час (зазвичай рік) зобов’язаний був жити у нього та працювати, перш ніж стати повністю вільним.
-
У широкому розумінні — людина, яку було звільнено з кріпацтва, рабства чи іншої форми особистої залежності; вільновідпущеник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пущеник, р. пущеника, д. пущеникові, з. пущеника, о. пущеником, м. пущеникові, к. пущенику