пупчик

[pupt͡ʃɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Зменшувально-пестлива форма від слова “пуп” — невелика опуклість на середині живота, що є залишком пуповини після народження.

  2. (переносно) Центральна, найважливіша точка чогось; серцевина, осереддя.

  3. (у ботаніці) Вічко, центральна брунька на верхівці цибулини акониту, лілії та деяких інших рослин.

  4. (у техніці, розм.) Виступ, опуклість округлої форми на поверхні деталі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пупчик, р. пупчика, д. пупчикові, з. пупчик, о. пупчиком, м. пупчикові, к. пупчику

Більше записів