Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Невеликий горбок, пагорб, курган; виступ на місцевості.
2. (діал.) Купка, грудка чогось (наприклад, землі, снігу).
3. (діал.) Кругла, опукла річ; бугорок, випуклість на поверхні.
4. (діал., заст.) Міра земельної площі, що дорівнює приблизно 0,25 га.
Приклад 1:
До куща прив’язана коза з куцим хвостом і сумними, пука-тими очима. Вона здивовано дивиться на пароход і слабенько пошарпує головою, силкуючись одірвати шворку.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”