пуголовка

[puɦoloʋkɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Личинка земноводних тварин (жаб, ропух, саламандр), що розвивається з ікри та на ранніх стадіях має зовнішні зябра, хвіст і живе у воді.

  2. (у розмовному мовленні) Про людину, зовнішність або поведінка якої нагадують цю личинку (зазвичай про незграбну, повільну або малорухливу людину).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пуголовок, р. пуголовка, д. пуголовкові, з. пуголовка, о. пуголовком, м. пуголовкові, к. пуголовку

Більше записів