Словник Української Мови
Буква
1. Великий нічний хижий птах родини совиних, що має довгі пір’яні «вуха» та потужні лапи; філін (Bubo bubo).
2. Рідкісне, застаріле позначення для людини, яка лякає, наганяє страх (переважно у фольклорних текстах).
3. У техніці — пристрій, що видає гучний звук для сигналізації або сповіщення (наприклад, паровий пугач).
Приклад 1:
Як ось двері одчинились, і лізе в хату, тяжко переступаючи через поріг, батько Пугач, а за ним його чура. – А здоров, вражий сину!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Пугач Близько мене стогне пугач Саме серед ночі, Віщує він нещасному Скоро закрить очі, Стогне пугач, стогне сірий Да над головою, Мабуть, її прийшла пора Присипать земльою. Сумно стогне, як застогне, Душа аж трепеще, Подумає: на тім світі Чи не буде легше.
— Невідомий автор, “134 Vibrani Poieziyi Viktor Zabila”