1. (у ботаніці) Такий, що має пучкувате коріння — кореневу систему, утворену кількома потужними, однаково розвиненими коренями, які відходять від основи стебла пучком.
пучкуватокореневий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови