Древослів

Словник Української Мови

пучкуватокореневий

[put͡ʃkuʋɑtokorɛnɛʋɪj] Прикметник

Буква:П

Значення

(у ботаніці) Такий, що має пучкувате коріння — кореневу систему, утворену кількома потужними, однаково розвиненими коренями, які відходять від основи стебла пучком.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пучкуватокореневий, р. пучкуватокореневого, д. пучкуватокореневому, з. пучкуватокореневого, о. пучкуватокореневим, м. пучкуватокореневім

Більше записів