Значення
-
Напрям у живопису кінця XIX століття, що виник у Франції в рамках неоімпресіонізму, характерною рисою якого є техніка написання картини чіткими, окремими мазками у вигляді точок або невеликих квадратів чи прямокутників чистого кольору, що зливаються в єдине зображення лише при розгляді з певної відстані.
-
У музиці — стиль або техніка композиції, за якої музична тканина будується з окремих, ізольованих звуків або коротких мотивів, що розділені паузами, створюючи ефект, аналогічний до малярського пуантилізму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пуантилізм, р. пуантилізму, д. пуантилізмові, з. пуантилізм, о. пуантилізмом, м. пуантилізмі, к. пуантилізме