1. У давньогрецькій міфології — божество, дух або істота, що супроводжує душі померлих у потойбічний світ (наприклад, Гермес, Харон).
2. У психології (переважно в аналітичній психології Карла Густава Юнга) — символ або архетиповий образ, що виконує роль провідника душі під час перехідних станів, внутрішніх криз або процесу індивідуації, допомагаючи в навігації несвідомим.
3. У ширшому символічному та культурному вжитку — фігура, персонаж або сила, що виконує роль духовного провідника, супроводжуючи індивіда через важливі життєві чи екзистенційні переломи.