1. Загальний термін для групи стійких психічних розладів, що характеризуються дисгармонійним розвитком особистості з переважанням патологічних характерологічних рис, які призводять до порушення соціальної адаптації та взаємодії з оточенням.
2. У вузькому, клінічному значенні — вживається як синонім до “розлад особистості” (особистісний розлад), стійкої, малозмінної патології характеру, що формується в молодому віці і супроводжується тотальним порушенням поведінки та сприйняття світу.
3. У побутовому мовленні — часто вживається для позначення крайніх форм егоїзму, беземоційності, жорстокості або соціально небезпечної поведінки, що асоціюється з відсутністю співчуття та почуття провини.