Значення
-
(філософія) Моністична концепція, що розглядає психічні явища як первинну та єдину реальність, а матеріальний світ — як похідний від них або їх прояв.
-
(психологія, істор.) Рідкісний термін для позначення підходу, що намагається пояснити всі складні психічні процеси та явища через дію єдиного первинного принципу або механізму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. психомонізм, р. психомонізму, д. психомонізмові, з. психомонізм, о. психомонізмом, м. психомонізмі, к. психомонізме