1. Метод або принцип у літературі, мистецтві, філософії та інших гуманітарних науках, що полягає у всебічному, глибокому зображенні або аналізі внутрішнього світу людини, її психіки, душевних переживань, мотивів поведінки та характерів.
2. Надмірна схильність до психологічного аналізу, до вдавання в тонкощі душевних станів, що часто розглядається як недолік твору або мислення.
3. У філософії — напрям або принцип, що пояснює явища дійсності, особливо соціальні та культурні, виходячи з індивідуальної або колективної психіки, надаючи психологічним чинникам вирішального значення.