Значення
-
Наукова дисципліна на стику психології та акустики, що вивчає сприйняття та обробку звуку людським слуховим аналізатором, зокрема залежність між фізичними характеристиками звукових хвиль (частота, інтенсивність) і суб’єктивними відчуттями, що вони викликають (висота, гучність, тембр).
-
Розділ музичної акустики, що досліджує особливості слухового сприйняття музичних звуків, інтервалів, акордів та інших елементів музичної мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. психоакустика, р. психоакустики, д. психоакустиці, з. психоакустику, о. психоакустикою, м. психоакустиці, к. психоакустико