1. Наукова дисципліна на стику психології та акустики, що вивчає сприйняття та обробку звуку людським слуховим аналізатором, зокрема залежність між фізичними характеристиками звукових хвиль (частота, інтенсивність) і суб’єктивними відчуттями, що вони викликають (висота, гучність, тембр).
2. Розділ музичної акустики, що досліджує особливості слухового сприйняття музичних звуків, інтервалів, акордів та інших елементів музичної мови.