призволення

1. (у філософії, особливо в ідеалістичній) Процес або акт творення, утворення чогось воліючим, активним духовним початком (наприклад, абсолютною ідеєю, світовим духом); втілення ідеї в реальність через акт волі.

2. (у релігійному контексті) Божественний акт творення світу або явища як прояв вільної та всемогутньої волі Бога; божественне зволення.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тут, поміж Туровом і Мозирем, тепер призволення моє. Горить налитий сонцем оболок, і день до берега припав, а біля мене білим соболем тремтить коханої рукав.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |