призвання

1. Внутрішня, часто усвідомлена з дитинства, схильність до певної професійної діяльності, праці, обдарованість для неї; покликання.

2. Високе громадське, суспільне призначення, місія когось або чогось.

3. Застаріле: процес закликання, запрошення або призначення на посаду; також сама посада, на яку хтось призначений.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Ні, Якове, проста праця, фізична праця, це — справжнє призвання людини. Я не пишу тепер ні рядка, не читаю нічого.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: іменник (однина) |