Словник Української Мови
Буква
1. Відкрито повідомляти про щось, зізнаватися у вчинку, почуттях або думках, часто у тому, що раніше приховувалося.
2. (у пасивній формі “признаватися”) Бути визнаним, отримувати офіційне або суспільне визнання у якості когось або чогось (наприклад, про факт, правоту, заслуги).
3. (розм.) Виявляти схожість з кимсь, набувати чиїхось рис (часто про дитину, що стає подібною до батьків).
Приклад 1:
Слідчий вирішив видавити з нього всю правду геть до краплі, «розоблачити ворога» до краю… Після диверсії Аслан мусить признаватися в не менш геніальному шпигунстві. Причому щиросердні Асланові признання чергуються з такою ж щиросердною розгубленістю, коли Аслан сам не знає вже, що ж він робив далі.Тоді слідчий б’є Аслана й кидає в камеру, щоб «подумав».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”