признавати

1. Офіційно або публічно підтверджувати законність, реальне існування або правомірність когось або чогось; визнавати.

2. Вважати когось винним у чомусь, визнавати за кимось певні дії або якості (часто із запереченням «не»).

3. Визначати, встановлювати належність когось, чогось до певної категорії, розряду; ідентифікувати.

4. (У пасивному стані) Бути сприйнятим, зрозумілим або оціненим певним чином.

Приклади вживання

Приклад 1:
За сю ласку велику Справді варто в Єгові твоїм Признавати владику. І послом його бути — се честь!
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: дієслово () |