Значення
-
Офіційне або публічне схвалення, підтвердження чьогось, визнання чьогось законним, правильним або існуючим.
-
Висловлювання схвалення, поваги, захоплення чи подяки за чиїсь досягнення, заслуги, якості; визнання авторитету, таланту.
-
Свідоме визнання (усне чи письмове) своєї провини, причетності до чогось, або фактів, що стосуються справи.
-
У міжнародному праві: односторонній акт держави, яким вона констатує певний фактичний стан чи ситуацію (наприклад, визнання нового уряду, держави).
-
У філософії та психології: усвідомлення та прийняття чогось як істини, факту або закономірності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. признання, р. признання, д. признанню, з. признання, о. признанням, м. признанні, к. признання