1. Який був прижиття (у 1-му значенні), тобто набутий, отриманий за життя людини, а не вроджений.
2. Який став своїм, звичним, прищепився в певному середовищі; прийнятий, засвоєний.
прижитий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |