1. (у філософії, особливо в працях Г. Сковороди) Той, що реально існує, справжній, дійсний; протилежність уявному, несправжньому.
2. (заст., рідк.) Те саме, що присутній; той, що є, знаходиться тут, при цьому.
приявний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На доказ, яке сильне вражіння робила її гра, най послужить те, що приявний в те атрі один з давні- ших мандаторів в яві прокльону Мартою стрільця Прокопа вголос розплакався”. В рік пізніше був цей театр в Тернополі, а Євген Олесницький згадує про нього у своїх спогадах: “Була це трупа дуже мала й не- численна, яка могла грати лиш самі менші штучки, що не вимагали багато осіб, і диспонувала вона дуже примітивними і недостаточни- ми засобами щодо ґардероби й декорації”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: прикментик () |