1. (діал.) Те саме, що привідниця — жінка, яка займається привідництвом (чаклунством, ворожінням, зціленням за допомогою магічних дій).
2. (діал., рідк.) Жінка, яка прив’язує до себе, спокушає, зваблює когось; спокусниця.
приводця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пов’язавши собi один одному рушника, от староста i каже: — Робiть же дiло з кiнцем, розвiдайтесь з князем-молодцем: ми, приведенi, не з так винуватi; в’яжiте приводця, щоб не втiк з хати. От й каже: — Ану, доню!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Незабаром Машкевич вернувся в Лубни і подав звістку, що Хмельницький став вспіл з кримською ордою, переманив до себе реєстрові козацькі полки, розбив польське військо при Жовтих Водах за Чигирином і вбив приводця того війська молодого Степана Потоцького, сина гетьмана Миколая Потоцького. Звістка була страшна.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: іменник (однина) |