Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова привласнити; незаконне взяття чужого майна, коштів, прав, ідей тощо з метою зробити їх своїми.
2. У лінгвістиці — перехід загальнонариманого слова або словосполучення в категорію власної назви (наприклад, прізвище Коваль від назви професії).
Приклад 1:
Наприклад, спроможність до привласнення багатства може бути пов’язана з умінням домагатися вигідних контрактів, із наявністю необхідної для цього чинності. Тут, до речі, слід згадати про розроблену Т. Вебленом теорію «безплідного класу» («leisure class»).
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
Просування таких товарів у глобальний ринок дозволяє країні реалізовувати свої порівняльні інноваційні переваги, 55 Ðîçä³ë 2зокрема через привласнення технологічної або інтелектуальФ ної “квазіренти” [20]. Про переваги інноваційної моделі розвитку свідчать успіхи соціальноФекономічного розвитку країн ПівденноФ Східної Азії (Південна Корея.
— Котляревський Іван, “Енеїда”