1. (від прикм. “привільний“) У спосіб, що характеризується достатком вільного простору, просторими умовами; вільнолюдно, просторо.
2. (перен.) Безперешкодно, вільно, без обмежень; так, що дає можливість повної реалізації.
привільно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
ʲÒÅÍÜ у цебрах оживає вапно бульбашковим квіттям зі синькою в очах хоче осідлати просяного коня ще нині погарцює за крайнебо образів висвітить павутинні закамарки визорить очі жінок кури збиратимуть натрушені вапняні пелюстки треба животворящий жовток вгорнути у великодню ризу первоцвіт глини привільно розлягається на призьбах відзолочує тіло зібгане у копалищі завойовує обшари долівок свіжі квіти разом із дивоптахами зогрівають веселухудпіч залазять під віко скрині жартома беруть у вічне коло зблеклі парсуни мамаїв залазять на поли жупанів гасають по шалянах і обвивши одвірки вінками І. Калинець. Невольнича муза ~324 пирогощі не дочекавшись розсипуються по городцях у верб’яні луги ягілові краї 5.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прислівник () |