Древослів

Словник Української Мови

привідця

[prɪʋidt͡sjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

(діал.) Те саме, що привідник — той, хто привів когось, привідник; також той, хто привів наречену до вінця.
(діал., рідк.) Той, хто привів, припровадив когось кудись; провідник, супровідник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. привідець, р. привідця, д. привідцеві, з. привідця, о. привідцем, м. привідцеві, к. привідцю

Більше записів