1. (діал.) Те саме, що привідник — той, хто привів когось, привідник; також той, хто привів наречену до вінця.
2. (діал., рідк.) Той, хто привів, припровадив когось кудись; провідник, супровідник.
привідця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Привідця зараз ся шептуха І примостилась к старику. Йому шепнула біля вуха І завела з ним річ таку: «Ось я синкові загадаю, Поворожу і попитаю, Йому що буде, розкажу; Я ворожбу такую знаю, Хоть що, по правді одгадаю І вже ніколи не збрешу».
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |