Словник Української Мови
Буква
1. (розм.) Приходити, прибувати кудись у великій кількості або масово, часто несподівано або з метою чогось негативного.
2. (перен., розм.) Сильно вдаряти, бити когось або щось; валити з силою.
3. (діал.) Пригинати, приважувати щось важким; притискати донизу.
Приклад 1:
Турки вчинили сім підкопів, підірвали їх, й почали злітати вгору чигиринські стіни, привалювати козаків, інші були обсмалені, що й не впізнати в них людську подобу. Хмари налилися червінню, гуділи ліси за Чигирином, надто Чорний ліс, тривожно кричали птахи.
— Франко Іван, “Мойсей”