Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що приваба — те, що приваблює, принаджує; принадність, принадливість.
2. (діал.) Те саме, що приваба — засіб для принаджування (наприклад, пахощі для звіра на полюванні).
3. (діал.) Те саме, що приваба — приманка, наживка на гачку або в пастці.
Приклад 1:
Грайся з вітром, жартуй із Перелесником, як хочеш, всю силу лісову і водяну, гірську й повітряну приваб до себе, але минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля, — там жура тягар свій носить. Обминай їх, доню: раз тільки ступиш — і пропала воля!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Грайся з вiтром, жартуй iз Перелесником, як хочеш, всю силу лiсову i водяну, гiрську й повiтряну приваб до себе, але минай людськi стежки, дитино, бо там не ходить воля, – там жура тягар свiй носить. Обминай їх, доню: раз тiльки ступиш – i пропала воля! Ну, як-таки щоб воля – та пропала? Се так колись i вiтер пропаде! Лiсовик хоче щось вiдмовити, але виходить iз сопiлкою. Лiсовик i ховаються. хоче надрiзати ножем березу, щоб сточити сiк, кидається i хапає його за руку. Не руш!
— Українка Леся, “Лісова пісня”