принадливість

1. Властивість за значенням прикметникапринадливий“; здатність принаджувати, приваблювати, спокушати.

2. (у прямому значенні) Привабливість, принадність, виразність (про зовнішність, вигляд).

3. (у переносному значенні) Частіше застосовується в множині (“принадливості”). Привабливі, спокусливі риси, деталі, якості чогось; принади.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |