Словник Української Мови
Буква
1. (техн.) Призначений для притискання, створення тиску або фіксації шляхом притиску; такий, що притискає.
2. (у назвах деталей, механізмів) Стосовний до вузла або елемента, який виконує функцію притискання (наприклад, притискний гвинт, притискна пластина).
Приклад 1:
Штампування здійснюється в штампі, що має два пуансони – робочий та притискний. Робочий пуансон формує гофри, а притискний – запобігає втягуванню в зону робочого пуансона раніш сформованих гофрів та їхньому викривленню.
— Тютюнник Григорій, “Вир”