притир

1. (техн.) Інструмент для точного припасування та підгонки деталей шляхом взаємного тертя їх робочих поверхонь; також матеріал (паста, порошок) для такого процесу.

2. (розм.) Той, хто постійно пристає, набридає, докучає своєю присутністю або проханнями; нав’язлива людина.

3. (діал.) Тісний контакт, щільне стикання; стан, коли щось щільно прилягає або притиснуто.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |