1. Стан тиші, спокою, затишку, що настає після шуму, руху, тривоги; затишшя.
2. Переносно: стан внутрішнього заспокоєння, душевного рівноваги.
притихлість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови