притичина

[prɪtɪt͡ʃɪnɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (діал.) Привід, причина, підстава для чогось, часто з відтінком незначності або формальності.

  2. (діал.) Дрібна, незначна деталь, обставина або предмет, який викликає непорозуміння, суперечку або ускладнення.

  3. (заст.) Те саме, що притина — перешкода, завада, те, що заважає, припиняє щось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. притичина, р. притичини, д. притичині, з. притичину, о. притичиною, м. притичині, к. притичино

Більше записів