притичина

1. (діал.) Привід, причина, підстава для чогось, часто з відтінком незначності або формальності.

2. (діал.) Дрібна, незначна деталь, обставина або предмет, який викликає непорозуміння, суперечку або ускладнення.

3. (заст.) Те саме, що притина — перешкода, завада, те, що заважає, припиняє щось.

Приклади вживання

Приклад 1:
Дуже чудна й несподівана притичина протверезила студентів. Вони почали прохать вибачення, просити вважити на їх студентське життя.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |