притяжа

[prɪtjɑʒɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (у граматиці) Категорія, що виражає належність предмета, ознаки або дії певній особі чи предмету; присвійність.

  2. (рідко) Конкретна граматична форма (наприклад, відмінок, займенник, присвійний суфікс), що служить для вираження цієї належності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. притяж, р. притяжа, д. притяжеві, з. притяж, о. притяжем, м. притяжеві, к. притяже

Більше записів