Словник Української Мови
Буква
1. Наблизити до себе, присунути, привабити силою тяжіння або магнітною силою.
2. Перен. Викликати інтерес, увагу, симпатію; привабити, залучити.
3. Залучити до чого-небудь, змусити взяти участь у чомусь (часто із відтінком примусу або формальності).
4. Юрид. Застосувати до когось правові норми, піддати дії закону; притягнути до відповідальності.
Приклад 1:
Він не намагається притягнути Лесю Українку до соціал-демократичних ідей, як це робили до нього численні літературознавці. Він акцентує на тому, що поетеса, вихована на національному ґрунті, орієнтувалась на «письменство європейське, світове».
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Тому що Татарська орда взяла участь в повстанню, польське правительство добачало тут casus foederis і сподївало ся притягнути московські сили до операцій против повстання. Хмельницький тому робив всякі заходи, висунув всякі привабні перспективи, щоб перетягти Москву на свій бік і забезпечити собі її нейтральність, а коли б удалося — то й активну поміч.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”