притуплення

[prɪtuplɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Дія за значенням дієслова притупити — зменшення гостроти, інтенсивності або чутливості чогось; стан, коли щось стає менш гострим, виразним або відчутним.

  2. (Мед.) Зниження нормальної функціональної активності органу, системи або психічної діяльності; послаблення реакції на подразники.

  3. (Перен.) Втрата живості, яскравості, виразності; ставання менш інтенсивним або помітним (наприклад, про почуття, увагу, сприйняття).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. притуплення, р. притуплення, д. притупленню, з. притуплення, о. притупленням, м. притупленні, к. притуплення

Більше записів