1. Стан, коли щось притухло, зменшило свою інтенсивність, силу (про світло, звук, вогонь тощо); затихлість, приглушеність.
2. Переносно: стан зниженої активності, заспокоєння, затишшя; завмерлість.
притухлість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |