Словник Української Мови
Буква
1. Короткий алегуричний оповідний твір побутового, філософського або релігійного змісту з моральним висновком, повчанням; байка, аполог.
2. У релігійній літературі, зокрема в Біблії — коротке іносказане оповідання з морально-етичним чи релігійним змістом, яке використовував, наприклад, Ісус Христос для проповіді високих істин.
3. Переносно: явище, подія або випадок, які стали загальновідомими, навчальним прикладом або предметом загальних розмов.
4. Застаріле: казка, легенда; також загадка.
Приклад 1:
Це притча Червоної Шапочки, яка, поглинута Вовком, про блукала в його темряві довгі століття, проте все одно вийшла на свободу. Історія людського роду — це історія боротьби жінок за своє Невдоволення присутніх робилося все очевиднішим.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Тебѣ-то дано, как притча есть: «Ex musca elephantem»16, «Ex cloaca aream»17. Скажу напрямик: из кота кита, а из нужника создать Сіон.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Отсюду родилась притча сія: Catus amat pisces, simul odit flumen aquarum — «Кот охотник к рыбѣ, да воды боится». Cie нещастіе постигает всѣх охотников не к званію, но к доходам.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”