присяжний

1. Особа, яка склала присягу на вірність державі та зобов’язалася сумлінно виконувати певні обов’язки, пов’язані зі служінням суспільству (наприклад, присяжний засідатель у суді).

2. У судовій системі — громадянин, обраний для участі у розгляді кримінальної справи та винесенні вердикту про винність або невинність підсудного у суді присяжних.

3. (Заст.) Той, хто склав присягу, присягнений; також — той, хто дає клятву, присягу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Чи мир нам везете, чи брань?» «Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний! – Еней так з човна закричав.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Якийсь присяжний питається в Левантини, чого вона опинилася тiєї ночi в Диблях? Вона каже, що хотiла перестерегти про пожежу.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Частина мови: іменник (однина) |