1. Урочисто обіцяти щось, давати клятву, зазвичай з посиланням на щось святе або цінне.
2. (заст.) Підтверджувати щось клятвою, свідчити під присягою.
Словник Української Мови
Буква
1. Урочисто обіцяти щось, давати клятву, зазвичай з посиланням на щось святе або цінне.
2. (заст.) Підтверджувати щось клятвою, свідчити під присягою.
Приклад 1:
Прицєгати — присягати («мой, жінко, де ти мені прицє-гала? Ци на смітю, ци в церкові?»).
— Зеров Микола, “Камена”