Словник Української Мови
Буква
1. Текст, який поміщається на початку твору (книги, фільму, музичного твору тощо) і вказує на особу або явище, на честь якого створено цей твір або кому він подарується як знак поваги, любові, подяки.
2. Дія за значенням дієслова «присвятити»; передача чогось у власність, на користь когось, чогось або жертвування чимось заради когось, чогось.
3. (переносно) Глибока відданість якійсь справі, ідеї; повне занурення в щось.
Приклад 1:
Роздратував критика не так зміст, як присвята, яку варто навести: Вічним бунтарям і протестантам, Всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, Всім скривдженим, і зборканим, І своїй бідній матері крик свого серця присвячую. А тих, хто ще сумнівався, про яку матір мовиться, переконував остаточно вступ, написаний як лист до друга: «Друже мій любий!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Михайло Коцюбинський Intermezzo Присвята В. Боровиковi Дiйовi особи: Моя утома. Ниви у червнi.
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”