Словник Української Мови
Буква
1. Той, кому присуджено нагороду, премію, почесне звання тощо (наприклад, присуджений Нобелівської премії).
2. Той, хто отримав певну вчену ступінь у результаті захисту дисертації та офіційного рішення вченої ради (застаріле, вживається переважно в контексті історичних реалій; наприклад, присуджений ступеня доктора філософії).
Приклад 1:
Ук- раїнський народний театр, присуджений на смерть, повільно завмирав. Та з останніми днями його животіння начинається в історії ук- раїнського письменства нова доба мистецької драми, яку зачинає Котляревський своєю “Наталкою”… З тристалітніми роковинами Ґаватовичевих інтермедій сходи- лось в м. році і друге театральне свято: “Наталка Полтавка” святку- вала свої столітні роковини!
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”