пристрасно

Приклад 1:
пристрасно пестить його, він скрикує з мукою втіхи.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Зовсiм до ручки дiйшла — третiй мiсяць у м’язах трем не вщухає, вранцi, прокидаючись (а надто тепер, коли прокидаєшся — сама), перше, що вiдчуваєш, — своє прискорене серцебиття, якого нiчим не заспати, — гаразд, хоч спиш уже без транквiлiзаторiв, i отi страшнi приступи сухої блювоти, якi змагали були ночами, нагадують про себе хiба як, чистячи зуби, заглибоко засовуєш щiтку — коротким нудотним вивертом, несвiдомою клiтинною пам’яттю про власне тупе улягання негайним, вiд першої хвилини, — попервах iще хоч збудно‑пристрасно вишептаним, а по кiлькох тижнях уже просто сухим, розпорядчим звертанням: “Вiзьми в ротика… Глибше вiзьми… Глибше, ну!” — суха ложка рот дере — еге ж, оце воно, — попервах i вона ще пробувала якось порозумiтися, розтлумачити, що їй теж би, своєю чергою, спершу дечого хотiлося, i не тiльки “там”: крiм статевих органiв, тебе в менi бiльше нiчого не цiкавить?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Я того й не знав, що любощi такi солодкi! пристрасно пестить його, вiн скрикує з мукою втiхи. Мавко! ти з мене душу виймеш! Вийму, вийму! Вiзьму собi твою спiвочу душу, а серденько словами зачарую… Я цiлуватиму вустонька гожi, щоб загорiлись, щоб зашарiлись, наче тi квiтоньки з дикої рожi! Я буду вабити очi блакитнi, хай вони грають, хай вони сяють, хай розсипають вогнi самоцвiтнi! (Раптом сплескує руками), Та чим же я принаджу любi очi! Я ж досi не заквiтчана! Дарма! Ти й без квiток хороша. Нi, я хочу для тебе так заквiтчатися пишно, як лiсова царiвна! (Бiжить на другий кiнець галяви, далеко вiд озера, до цвiтучих кущiв). Почекай! Я сам тебе заквiтчаю. (Iде до неї). Не краснi квiтки вночi… тепер поснули барви… Тут свiтляки в травi, я назбираю, вони свiтитимуть у тебе в косах, то буде наче зоряний вiнок. (Кладе скiльки свiтлякiв їй на волосся). Дай подивлюся… Ой, яка ж хороша! (Не тямлячись вiд щастя, пориває її в обiйми). Я ще набрати мушу.
— Українка Леся, “Лісова пісня”