Словник Української Мови
Буква
1. Поставити когось, щось безпосередньо біля чогось, впритул до чогось; притулити.
2. Призначити, надати комусь для допомоги, нагляду або супроводу; прикріпити.
3. Розм. Приготувати, пристосувати щось для певної мети; прилагодити.
4. Діал. Причепити, прикріпити щось до чогось.
Приклад 1:
Батько був дуже радий онукові й обіцяв на хрестинах приставити для Карпа хату через сіни. Мала дитина наче трохи помирила свекруху з невісткою.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
— Добре, я дам три карбованцi, — обiзвався чоловiк, — але мусите приставити ялинку сьогоднi, бо пани ще хотять прибрати її на вечiр. — А як її приставити, коли я слабий, а хлопець малий ще, — сказав Яким.
— Невідомий автор, “177 Ialinka Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”
Приклад 3:
— А як її приставити, коли я слабий, а хлопець малий ще, — сказав Яким. Чоловiк глянув на Василька.
— Невідомий автор, “177 Ialinka Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”