Приклад 1:
Та хіба ж я що? Ходи, ходи сюди, малий, не бійся.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
дiждалась? Щоб ти так дiждала вiд свого сина! (Розлючена йде до хати, на порозi стрiчається з Килининим сином, що вибiгає з сопiлкою в руках). Оступися, злидню! (Штурхає хлопця i заходить в хату, тряснувши дверима). Х л о п ч и к Ви-те прийшли вже, тату? Вже, мiй сину. (На словi “сину” кладе iронiчний притиск). К и л и н а (вражена) Ну, то скажи йому, як має звати, – уже ж не дядьком? Та хiба ж я що? Ходи, ходи сюди, малий, не бiйся. (Гладить хлопця по бiлiй голiвцi). Чи то ти сам зробив сопiлку? Х л о п ч и к Сам. Та я не вмiю грати. Коб ви-те! (Простягає Лукашевi сопiлку), Ей, хлопче, вже моє грання минулось!.. (Смутно задумується). Х л о п ч и к (пхикаючи) I!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Потім він, розгніваний і всіма присоромлений, подався геть з вагона. Виявилось, побіг до М-ва і віддав, так паче це він сам знайшов.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
