Приклад 1:
І ще запам’ятався залізний присмак у роті, що з’являвся час від часу. Жили в інформаційному вакуумі: з одного боку, препарована, дозована, перекручена офіційна інформація, з другого — чутки, подекуди такі ж неправдиві, гіпертрофовані.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Я вшанувала кожного з них — усіх разом і кожного по черзі, на безіменному був перстень, я відчула присмак срібла на губах, це риба, сказав він, я шарпнула його за руку, постіль зашурхотіла під ним, він виринув із кімнатного смерку просто наді мною. І, наче ляльку, почав розвивати її з безлічі простирадел, я зняла з нього окуляри і пожбурила їх кудись за спинку ліжка, за ясно- жовте запинало, що м’якими складками текло балдахінно, голосів за вікнами стало чотири, це я замовила музикантів, шепнула вона, fi-da-Ііп.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Таж малюватимеш, бевзю, — i побачиш Metro‑politan, i ModernаArtаMuseum, i ArtаInstitute у Чiкаго, дзеркальнi октаедри космiчно‑гiгантських сталагмiтiв, що громадяться на обрiї, коли пiд’їжджаєш до мiста, вигинистi видихи мостiв i вiадукiв над автострадами, простiр iз фантастичного фiльму чи сну, жаскувато‑безмежний, нема ж йому впину, розгiн, прерiю без ковбоїв, легкий присмак безумства, проблимуючий в нiчному жахтiннi реклам: розум, що лякається власного творива, це ж бо всуцiль рукотворна цивiлiзацiя, i тому звiдси — лунатично‑щемлива, мiсячним сяйвом розiллята в пустелi саксофонна туга, вихляючий (п’яним негром насеред хiдника) i за кожним млосним вивертом витягаючий душу голос спiвачки в джаз‑клубi: “I’m all alone in this big city — Wilson, buddy, have some pity”, колихаються дими у притемку над баром, над бiльярдними столами, де постукують киї, всi ми тут самотнi, вiльнi й самотнi, це прекрасно — творити собi життя саморуч, це страшно — творити собi життя саморуч, побачиш живцем обличчя всiх рас, зiбранi докупи, кольори й вiдтiнки — вiд топленого шоколаду (якi безсоромно лiловi пiдкладочною наготою мушлi губiв, якi звiрино розчепiренi закамарки нiздрiв!) до азiйської химеричної — жовтий мiсяць, цитрина, неспiле авокадо — прозеленi, все це мiситься в одному тиглi, який шалений, оглушливий для ока фiльм, нема ж йому впину, ярмарково‑строкатi ятки на вулицях, хризолiтовий полиск вiтрин у розповнi дня, i над усiм, на придорожнiх щитах — карамельно‑яскраво розсмiянi кiлькаметровi личка загиблих дiтей: жертви drunk driving вознесенi в небо маленькi янголи цього земного падолу, о Дейвi, о Кевiне, о Мерi‑Джейн, що буде завтра з нами всiма?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
