Словник Української Мови
Буква
1. Напружено слухати, намагаючись розрізнити, розпізнати щось почуте; уважно вслухатися.
2. Звертати увагу на чиїсь слова, думки, поради; брати до уваги, враховувати.
3. (до кого, рідше до чого) Пристосовувати свої дії, поведінку до когось, чогось; підлаштовуватися.
Приклад 1:
Чого там прислухатися?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Хай говорить серце… Невиразно воно говорить, як весняна нiчка. Чого там прислухатися? Не треба! Не треба, кажеш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Я не буду, щастя, не буду прислухатися, хороший! Я буду пестити, моє кохання! Ти звик до пестощiв? Я не любився нi з ким ще зроду. Я того й не знав, що любощi такi солодкi! пристрасно пестить його, вiн скрикує з мукою втiхи. Мавко!
— Українка Леся, “Лісова пісня”