Древослів

Словник Української Мови

природити

[prɪrodɪtɪ] Іменник

Буква:П

Значення

Народити, дати життя дитині; породити.
(У пасиві, про дитину) З’явитися на світ, народитися.
(Переносно) Стати причиною чогось, спричинити, породити (явище, почуття, думку тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. природити, р. природитів, д. природитам, з. природити, о. природитами, м. природитах, к. природити

Більше записів