1. Допускати помилку, неточність у міркуваннях, висновках або припущеннях; помилятися.
2. Робити щось заборонене, негідне, неетичне; вчиняти провину, гріх.
припускатися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
П о з м и л ю в а т и — припускатися помилки, помилятися. Покаяніє, покояніє — ганьба, сором («мой, та же це покояніє на увесь світ, аби жінка лупила чоловіка»); покарання, спокута («сесі Басараби то на покаяніє людське родяться, і бо-гатіють, і душу гублять»; «але колись на ці землі буде покаяніє, бо нарід поріжеси!»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |